Денис Малюська
Небезпека – у прихованих контактах. Хтось десь у тиші ресторану або офісу з кимось зустрівся. Потім журналісти-розслідувачі відстежують ці автомобілі… І що? Якщо зловили, а хтось декларацію не подав – тут уже є механізми й політичної, і дисциплінарної відповідальності. Залежно від категорії суб'єкта можна домагатися звільнення топчиновника.
Ми показали межі, де це спілкування може відбуватися. Я цілком уявляю, що в певний момент політичним лідерам потрібно буде зустрітися з тим чи іншим олігархом. Щоб це не викликало масового роздратування, це має бути повністю відкритим.
Світ не ідеальний. Механізм декларування, зокрема змісту розмови, ліпший, ніж його відсутність. Якщо олігарх опублікував розмову, а я задекларував інше – я вже на гачку в цього хлопця, якого я зустрів, випадково чи ні.
Це зовсім інший рівень відкритості, відповідальності. Урешті-решт, призведе до того, що: "До біса його, я не буду з ними зустрічатися. А якщо побачу його в кінотеатрі – дремену максимально швидко".
Я впевнений, що будь-який чиновник одразу згадає, чи бачився він за останні пів року з олігархами. Це не така часта подія.
Чесний політик і службовець без проблем пригадає, коли зустрічався з Ахметовим чи Коломойським, і спокійно може це задекларувати. Якщо хтось почне відмазуватися і розповідати байки – чи то півроку, чи рік, чи то в Ніцці, чи в Парижі – це не та людина, яка має залишатися на своїй посаді.
Мені здається, що ця норма є найслабшою в законі. Її механізм справді розмитий і не зовсім зрозумілий. Вона з'явилася, пізніше і це правка, подана Разумковим. Ми її включили не так тому, що це юридично необхідно, а тому, щоби прибрати маніпулювання, що найбільші контакти будуть протягом півроку з олігархами, ви їх зараз заховаєте. Медійно це був один з елементів, яким закон намагалися збити.
З одного боку, ми прибрали медійні спекуляції, з іншого – сподівалися, що включення кількох правок Разумкова та депутатів зменшить їхню опозиційність. Зараз триває активна робота, зокрема із залученням наших іноземних партнерів, активна фаза розробки концепції та законопроєкту.
У принципі, на мою думку, навіть окремі законопроєкти, які вже були зареєстровані у Верховній Раді, відсотків на 80 були прийнятні. Можна було б і в першому читанні ухвалювати та доопрацьовувати до другого. Але для збору голосів краще ґрунтовніше підійти з розробкою концепції, а не на коліні намалювати.
Законопроект про лобізм регулюватиме те, чим кожен депутат займається ледь не щодня. Кожен депутат спілкується з кимось, називаючи це виборцями, групами впливу на тему законопроєктної роботи. Тепер це буде відстежуватися, можна буде робити лише з професіоналами.
Буде точно якась відповідальність. Яка – це вже питання до депутатів. Очевидно, що якийсь ступінь лобіювання, поза межами механізму, установленого законом, потребуватиме і кримінальної відповідальності. Але необов'язково, що будь-яке порушення призводитиме до такої.
Джерело: YouTube
