Сьогодні виявилося, що я багатше за Gennady Korban!
Сьогодні я про це подумав, коли дивився, як працівники забудовника на Протасовому яру зрізали бензопилами молоді деревця.
Я точно багатший, мені, на щастя, не випало цього важкого вибору – бути незламним і йти до кінця, чи відмовитися і не забирати у дітей місце їх пригод. Мені вистачає своїх пригод, маленьких і великих.
В мене є мотоцикл, і це щоденна радість від польоту, котра навряд чи доступна тим, хто їздить на машинах з тісними броньованими капсулами.
В мене є квартира посеред таких самих людських квартир, я можу дозволити собі жити отак тісно між сусідів, щоденно здороваючись з ними у ліфті – мені не потрібні паркани і охорона, щоб було спокійно (хіба що навушники від ударних дрилів по вихідним, гг).
В мене є друзі, з якими можна, як у дитинстві, у щось пограти, між таких самих незнайомців, піти у літню подільську ніч. Я можу йти і з ними, безтурботними, забуваючи про кров війни і про кров революції. За ці роки я навчився це робити.
А є в мене і такі друзі, з якими я можу згадати то все, здебільшого мовчки.
Це все про винятково земні блага, яких у мене більше, оцієї розкоші розчинитися у своїй рідній країні, бути одночасно відомим і непомітним, легко носити у своїй душі минулі великі битви і – до часу – бути вільним, аж поки новий бій не покличе.
Цікаво, що скаже Мошиах, коли прийде і гляне на порубані пагорби?
Джерело: Facebook
Материалы по теме:
